Основні моменти проведення випробувань пальових фундаментів

Час початку випробувань пальового фундаменту повинен відповідати наступним умовам:

(1) Міцність бетону випробуваної палі не повинна бути нижчою за 70% від проектної міцності та не повинна бути нижчою за 15 МПа, використовуючи для випробування метод деформації та метод передачі звуку;

(2) Використовуючи метод колонкового буріння для випробувань, вік бетону перевіреної палі повинен досягати 28 днів, або міцність затверділого випробувального блоку за тих же умов повинна відповідати вимогам проектної міцності;

(3) Час відпочинку перед випробуванням на загальну несучу здатність: піщана основа не повинна бути менше 7 днів, мулиста основа не повинна бути менше 10 днів, ненасичений когезійний ґрунт не повинен бути менше 15 днів, а насичений когезійний ґрунт не повинен бути меншим менше 25 днів.

Купа, що утримує бруд, має подовжити час відпочинку.

Критерії відбору перевірених паль для приймальних випробувань:

(1) Палі з сумнівною якістю будівництва;

(2) Палі з ненормальними місцевими умовами фундаменту;

(3) Виберіть кілька паль класу III для прийняття несучої здатності;

(4) Проектна сторона розглядає важливі палі;

(5) палі з різними техніками будівництва;

(6) Бажано вибирати рівномірно та випадково відповідно до правил.

При проведенні приймальних випробувань доцільно спочатку провести випробування на цілісність тіла палі, а потім випробування на несучу здатність.

Випробування цілісності тіла палі проводити після виїмки котловану.

Цілісність тіла палі класифікується за чотирма категоріями: палі класу I, палі класу II, палі класу III та палі класу IV.

Тіло палі І типу неушкоджене;

Палі класу II мають незначні дефекти в тілі палі, які не впливатимуть на нормальну несучу здатність конструкції палі;

Існують очевидні дефекти в тілі палі паль класу III, які впливають на структурну несучу здатність тіла палі;

Існують серйозні дефекти в тілі паль IV класу паль.

Характеристичне значення вертикальної несучої здатності одиночної палі слід приймати рівним 50% від граничної вертикальної несучої здатності одиночної палі.

Характеристичне значення вертикальної несучої здатності одиночної палі слід приймати рівним 50% від граничної вертикальної несучої здатності одиночної палі.

Визначення характерного значення горизонтальної несучої здатності одиночної палі: по-перше, коли тіло палі не допускає розтріскування або коефіцієнт армування залитого на місці тіла палі менше 0,65%, 0,75 горизонтального необхідно прийняти критичне навантаження;

По-друге, для збірних залізобетонних паль, сталевих паль і монолитних паль з коефіцієнтом армування не менше 0,65 % навантаження, що відповідає горизонтальному переміщенню на розрахунковій висоті верху палі, приймається рівним 0,75 (горизонтальний значення зміщення: 6 мм для будівель, чутливих до горизонтальних зміщень, 10 мм для будівель, нечутливих до горизонтальних зміщень, що відповідає вимоги до тріщиностійкості тіла палі).

При застосуванні методу колонкового буріння вимоги щодо кількості та розташування кожної палі, що перевіряється, наступні: палі діаметром менше 1,2 м можуть мати 1-2 отвори;

Паля діаметром 1,2-1,6м повинна мати 2 отвори;

Палі діаметром понад 1,6 м повинні мати 3 отвори;

Позиція буріння має бути рівномірно та симетрично розташована в діапазоні (0,15~0,25) D від центру палі.